Міжнародному дитячому центру «Артек» виповнилося 100 років. 16 червня 1925 року на узбережжі Чорного моря біля підніжжя гори Аю-Даг було розбито чотири брезентові намети для оздоровлення дітей-туберкульозників. Ідею створення такого табору у власному маєтку запропонував учений-імунолог Сергій Метальников.
Радянська влада підтримала ідею, кримську дачу вченого привласнила та пограбувала, а ім'я Метальникова із засновників «Артеку» викреслила. Дитяча оздоровниця перейшла у підпорядкування партії. І вже в 30-х роках про лікування виключно дітей, хворих на туберкульоз, не йшлося.
Вважалося, що «Артек» має два засновники– це Червоний Хрест в особі Соловйова та ВЛКСМНана Гогохія
«Вже до кінця 20-х років ми бачимо, що це зовсім не була головна вимога. Тому що досить швидко табір перетворюється на пропагандистський центр виховний. Він був вигаданий саме як санаторій для піонерського активу. Тобто, коли ми говоримо про дітей, ми не повинні забувати, що ця ідеологічна складова, вона була від самого початку, – пояснює дослідниця дитячих рухів 20-х – 40-х років XX століття, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології Луганського національного університету Нана Гогохія.
«Артек» передали в руки лікаря Зіновія Соловйова. За збігом обставин, він очолював відділ охорони здоров'я НКВС та військово-санітарне управління Червоної Армії.
«З одного боку, Червона армія з НКВС за плечима у Соловйова, з іншого боку, саме [військово-санітарний] напрямок. Бо коли створювали, ніби від імені Червоного Хреста, він був також на той час керівником ще цієї організації паралельно. Ніби вважалося, що два засновники в «Артеку» – це Червоний Хрест в особі Соловйова та ВЛКСМ, який від самого початку курирував усю діяльність в «Артеку», – розповідає Нана Гогохія.
У газеті «Комсомольская правда» за 1935 рік друкують лист артеківця Миколи Вербового з Одеської області своєму шкільному вчителю. Замітку називають: «Що я тут тільки не бачу». Хлопчик пише про красу Криму, природу та клімат. Важливо, що до листа прикріплено текст з назвою «Від редакції» «Комсомольськой правды». У ньому пояснюється, що Колю Вербового відправили до «Артеку» за те, що він розкрив задуми кулачки Тетяни Прядун, яка хотіла занапастити всіх колгоспних телят.
«Артек» показувався, як рай такий на земліНона Гогохія
«33-34 роки – це розпал Голодомору в Україні. І тут починається цей рух «охоронців колгоспного врожаю», запущений владою спеціально, щоб залучити дітей до цієї кампанії політичної. Це не просто колективізація, а це вже кампанія знищення куркуля як класу. Тому що передувало цьому накачування агресивне, негативне, ненависне до куркулів як до жахливих персонажів, через яких і відбуваються в селах ці біди з продовольством. Бо «кулаки вкрали та сховали». Інакше, як пояснити?!» – розповідає історикиня Нана Гогохія.
І якщо раніше таким дітям-активістам дарували горни чи барабани, то після 34-го ставки зросли. Це були путівки «до раю радянського дитинства».
«Радянський Союз також намагався використати дітей для того, щоб вони також брали участь у цих бригадах, які знаходили зерно, які здавали так званих куркулів, і заохоченням за це була путівка до «Артеку». І тоді дітей там хоча б годували, і для когось це був порятунок від голодної смерті зокрема. Але за що? За те, що ти прийняв режим і за те, що ти подекуди, можливо, навіть проти власних родичів, сусідів свідчив і їх здавав», – каже правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
«За це їх було вирішено у такий спосіб нагородити. Відправити в «Артек». І ця кампанія висвітлювалася скрізь: уся преса писала і доросла, і дитяча про цих 200 піонерів. І там багато було серед них українців, кілька десятків. Саме з українських сіл, бо найагресивнішою це була, відповідно, кампанія боротьби з кулаками. І ось вони їдуть, і ми бачимо їхнє обличчя. Одна, як зараз пам'ятаю, Ніна Суща її звали, з Донеччини піонерка, яку побив цей кулак. Було сказано, що за те, що вона не давала якісь там зернятка збирати на полі. Їхні фото не просто показували, що вони їдуть в «Артек», а далі розкручувалися. «Артек» показувався, як такий рай на землі», – розповідає Нана Гогохія.
У другій половині 30-х кримський «Артек» потрапляє під жорна радянських репресій.
Відоме фото 37-го року: «дідусь» Сталін, діти й вожаті. У нижній частині людина, чиє обличчя стерте. Це вожатий Микола Кротов. Його і ще понад сто людей з «Артеку» було заарештовано влітку 37-го у справі про замах на главу уряду СРСР товариша Молотова. Перевірка НКВС нібито показала грубі порушення. У цьому немає нічого дивного, пояснюють історики. У 30-х репресивна машина дісталася багатьох педагогів та освітні установи. «Артек» не став винятком.
1945-го артеківці подарували послу США вирізаний з дерева герб Америки. І тільки в 53-му американці дізналися, що в гербі був пристрій для прослуховування.
Пізніше «Артек» на тривалий час став еталоном дитячого відпочинку СРСР. Багато років табір відвідували радянські селебрітіс.
